Ця сторінка вичитана
О. Т. казав мені в імени Січовиків бажаннє, що нехай би вже „Правда“, коли вона не хоче бути отверто поступовим органом, то хоч би перестала бути органом виключноі консерватівної фракціі народовців, а допускала до публіки й думки других фракцій, хоч би й з полемічними примітками редакціі.
З такими бажаннями, назбіравши цілу коллекцію печальностів — свого роду gravamina — украйінських і галицьких прогрессістів, котрі жалілись на львівський народовський кружок, — пойіхав я з Відня в Галичину.
