в котрих зручно показувано одміни украйінського орнаменту од великорусського. Так то хто пізно приходить, той сам собі шкодить!
За кілька днів уже до мого вийізду з Відня, вернувсь туди Січовик О. Т. Він нам несказанно подобавсь, і коли б можно було судити по ньому об тім прогрессі, котрий зробила Січ з часу першого нашого пробутку в 1871 р., то прогресс той був би дивний: О. Т. то був цілком Европеєць по своій науці і ідеям. Багато ми говорили з ним про наші справи і між іншим про те, якою колодою на них лежать львівські народовці. Між іншим я почув від нього новий поступок редакціі „Правди“, — а власне, що вона не хоче печатати єго цілком фактичноі дописі про штунду, зробленоі найбільше по кореспонденціям у россійські видання, і являється таким способом більш клерикальною, ніж цензура царська.
