зків з тієі коллекціі в атлас пештянського музею, (я його не бачив), але знаю, що украйінські і галицькі етнографи не мають ніякоі ідеі про ту коллекцію.
В европейські ж журнали орнаментики й моди в перший раз пішли зразки наших вишивок власне з тоі коллекціі, та за ними не вдержалось імя нашоі національности, бо не було видано нічого сістематичного. Незабаром вийшла россійська царівна за англійського прінца і єі придане було вишите московськими вишивками, (по атласу Стасова „Русскій орнаменть“) того ж сорту, що й наші, та осібного характеру. З того часу россійські вишивки, — broderies russes — пішли в моду в Европі, а коли вже потім появились атласи украйінських орнаментів, то вони пішли в Европі теж за broderies russes, не глядючи на титули атласів і на тексти,
