Карамзина, Кохановськоі. „Не можемо ми, каже, мати в Галичині через Поляків, украінофилів и Німців язика великорусского, то най вже буде польский, и всё таки спольщить ся“. Переселенє висше 2000 интеліґентних Русинів з Галичини до Холмщини и в загалі до Россиі, уважає він за діло добре. В тревозі він великій, щоби колись Поляки не зробили важних уступок в школах для Русинів-народовців, для язика украінсько-руського; тому то він великий противник угодовости Лаврівського и тих народовців, котрі чогось вже добили ся, як н. пр. владики Ступніцкого. Ту вже відзиває ся в нім привата, бажає бо він лише, щоби єго рід, свояки, други всёго добра сподобляли ся и верховодили для своєі користи Русинам, хоть би и не конче на честній дорозі до того доходили. Так зможе ненависть стороннича и честним, праведним характером
