сияне, або як Ви их називаєте — звертаючись до мене — Москалі, коли Наполеон I. ишов на Москву, то Москвитяне спалили самі місто своє и потягнули дальше, а ті Французи, той підлий народ, замкнули ся в Парижи, жалували своіх маєтків, погані, бездушні патриоти!“ Сам ментор єго, Н. 1. мусів встидати ся такоі глупоти свого друга москвофиля. Чотирох стихів з Турґенева не перечитає він без словаря, а сарака не узнає иншого язика для Русинів як московський. З Шевченка він ані стишка не перечитав в своім житю. Ментор єго в тім оправдує. Нічого не знає о нашій литературі, о московскій и польскій дуже мало, а зарозумілий страх! Свою злість на партию украінську посувають Н. 1. и 3. до нікчемних дрібниць. Коли справляє один з них гостину, то спрошує москвофилів, индиферентів и Поляків, а відтак хвалить ся тим, що у нёго
