досить бистроумним, але з умом більш аналітичним, ніж сінтетичним, та ще в додатку виправленим більше на адвокатський, ніж на науковий лад, і навіть на поверховно адвокатський лад: в крайній пригоді перескочити через річ, викрутитись софізмом, формалістикою, навіть не оглядаючись на те, що сам же недавно говорив. Коли я заговорив з ним про програму Качали, (котра, нагадаю, приймала основи магнатсько-ультрамонтанськоі партіі австро-польськоі в імени 16 міліонів Русинів, то б то й нас, россійських Украйінців), Сушкевич попробував було відповідати мені таке: „Даремне Ви звертаєте увагу на такі речі! Мало хіба пише ся в нас дурниць? Я сам перший навіть не читаю більшоі части того, що у нас пише ся. У нас нема власне ні літератів, ні політиків. От так іноді шише собі чоловік, що в голову забриде“ і т. п. Коли мене не
