Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/190

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— І Ви не бойітесь?!

— Чого?? — питаю, сміючись.

— Ну, я б боявсь! — одказав Літератор.

Ганкевич почав горяче доказувати:

— Коли жінка по свойій волі, знаючи чоловіка, йде заміж, а чоловік теж по волі вибрав собі жінку, то чого йім не вірити одно одному і т. п.? Де більше сторожі, там більше й неморальности.[1]

— Та може й так… А тільки я б завше боявсь лишити свою жінку саму з мущиною, — сказав Літератор і замислив ся.

Треба зрештою сказати, що був один пункт, на котрому усі знайомі мені народовці були радікали — се справа перевозу в Россію цюріхського „Впереда“, не глядючи на єго „нігі-

  1. Коли не помиляюсь, Ганкевич перед тим побував трохи в Россіі.