жалітись, як „принаслідують“ Поляки всякого Русина, котрий має стосунки з Россіянами, і ніяк не хотів згодитись з тим, що я йому казав, то б то, що тут між інчим винні й самі ті Русини, бо вони роблять самі якусь таємність зі своіх відносин. — Коли Ви, як кажете, ніяких цілів політичних не маєте, а тілько наукові та національні, — казав я, — то й поставте йіх отверто та й показуйте зуби кожному, хто на вас кинеть ся, — то по трохи й привикнуть та й перестануть чіплятись. Учений на те почав мені вираховувати, скільки він потратив на тому, що його обійшли посадами, на котрі він мав право, і все лиш за те, що його вважають за москвофіла. Рахунок був чималий.
— А що я за те з Россіі дістав? — спитав учений, мов про себе, і потроху перейшов до своєі любимоі праці, до якогось географічно-археологічного
