тового права (droit coutumier, обычное право, як кажуть у Россіі) розширить у Галичан йіх громадський світогляд і допоможе серед них зросту правдивого й реального народовства. В Россіі саме тоді почали пильно братись за „обычное право“ і спеціялісти й ділетанти, і серед того заходу украйінцям (Чубінському, Єфименку, Кистяковському і др.) належала мабуть чи не передова роля. Не можна було знайти чоловіка придатніщого над Кистяковського, щоб защепити такі-ж студіі з усіма йіх аксесуарами й наслідками серед Галичан. От про се я й „ворожив“ із Кистяковським, як він перейіздив до дому з Неаполя через Флоренцію на Відень і Галичину, і з січовим кореспондентом, до котрого я писав про К-го. Як видно з листу січовика, ентузіазму і планів не бракувало з обох боків. Але все те не привело ні до яких практичних наслідків.
