Ця сторінка вичитана
не подобалась січовикам у мене напр.[1], — а потім про те, на чому скінчилась уся та загранична горячка, коли повернувсь наш украйінофіл до дому. Та се все, хоч дуже характерне для псіхологіі украйінофільськоі, входить більше в моі россійсько-украйінські спомини, ніж в австро-руські. Скажу тілько не богато, щоб пояснити слова мого кореспондента.
Розмовляючи й переписуючись з Галичанами, я запримітив, що зростови серед них, навіть серед світських, щирого демократизму й прогресизму шкодить догматична формалістика юридична, не менш богословськоі. Я думав, що ширший еволюційний погляд на право, в звязку єго з загальною еволюцією громадського житя й думок, а також студіі т. зв. народнього, поби-
- ↑ „Александер Хведорович похожа серед нас як лев“, — писали мені з Січі.
