розбивались усі наші тодішні й пізніщі заходи — оформити й уміцнити взаємини наші з сербськими радікалами, про що нераз знімалась розмова й опісля, в часи, коли С. Подолінський йіздив (в 1875 р.) в Чорногорію через Відень, і коли, в 1875–76 р. Украйінці йіздили добровольцями в герцеговинсько-сербське повстання, і один з них, Софрон Круть, перекладав і перероблював на нашу мову твори Свет. Марковича. А тим часом близькі взаємини наші з сербськими радікалами, думаю, не зостались би без користного впливу й на народовський рух в самій Галичині.
Само по собі лізе тепер мені під перо порівнанє того руху з радікальним у Сербів. О скілько слабійшим видававсь сербський кружок Св. Марковича в 1870–1873 рр. напр. од „клюбу К. Сушкевича“. А яка ріжниця тепер!… Що то значить
