Ця сторінка вичитана
в Азію… Але по сьому телефону йдуть і доноси“…
От так то й у 1873–1874 рр. коли через справу Товариства імени Шевченка „лівобережці“ почали знайомитись з дійсною Галичиною, то обовязковий оптімізм став ламатись і в них. Коли літом 1874 р. я прийіхав у згаданий лівобережний центр, то застав там перш усього безмірно менше знакомства з Галичиною, ніж навіть у Киіві, бо туди й „Правда“ доходила дуже неаккуратно, так що тамтошні дописувателі „Правди“ навіть тільки через мене довідались, чи напечатано в „Правді“ що з йіх творів, чи ні.[1]
- ↑ Пересилка „Правди„ йшла туди дуже неаккуратно між інчим через те, що тамтошні укр. патріоти боялись дуже часто получати „Правду“ в листах, а також не хотіли просто вписати своі імена між абоненти в одній киівській книгарні, через котру получалась „Правда“ „правобережцями.“
