туди прибуло як найбільше західних Славян і щоб там уложено було видавати Corpus inscriptionum slavicarum і вибрано для того спільну редакцію, котра б і була мов проба всеславянськоі науковоі корпораці. З такою думкою гр. Уваров обйіхав західну Славянщину, порозумляючись скрізь з науковими авторітетами. Звісно, найтруднійше було намовити до прийізду в Киів Поляків. Але познанське товариство „Przyjaciól Nauk“ і навіть Краківська Академія згодились прислати в Киів своіх делегатів. Остатня вибрала гр. Уварова своім почесним членом, а поряд з тим вибрала дійсними членами двох россійських Поляків: старого Маційовського і другого когось — не памятаю. Оба люде мирні, до політики не належні, а Маційовський навіть польський славянофіл. Тільки ж в Россіі є закон, що росс. підданий не може бути членом заграничного това-
