линським на бенкеті, котрий давав членам зйізду тодішній голова Киіва, звісний богатир Демідов кн. СанДонато. Гр. Дз. сам звів розмову на те, як би можна було погодити інтереси Русинів і Поляків і в загалі польську справу в Россіі — Дуже просто, — відповів я, — треба, щоб Поляки ясно поставили свою програму автономіі для правдивоі Польщі, а не історичноі.“ — Що то таке правдива Польща? — В гряницях етнографічних, — провінціі де люд польський. — Якіж сі гряниці? — спитав гр. Дз. Я спокійно сказав примірні гряниці. — Але се дуже мало — замітив граф. Я нічого не відповів. Тут підступив наш Лорд-Мер і покликав нас до роскішного буфету… Потім вже через кілька тижднів по зйізді один знайомий Поляк росказав мені, буцім то гр. Дз. жалівся, що „Украйінці поставили йому умови для згоди з Поляками далеко тяжші, ніж
