„мойі убійці“, як я йіх для сміху називав, і почали мене гризти, щоб я хоч не смів викладати історіі Украйіни; на те в нас, кажуть, єсть чоловік, спеціяліст, котрий зна край і люд, зна народню словесність і т. і.; ми вже й з Туловим переговорили. „Добре“, кажу. І не без страху стрітив я того спеціяліста і одвів його в школу, одділивши йому половину мого часу. Через кілька місяців довелось мені потрапити на його лекцію; — я трохи долонями не сплеснув: слуха мого спеціяліста всього душ 3–4, що сидять проти нього, решта в другім боці классу чита собі чи дрімає, а більше аж в другій хаті забавляються! Послухав я чверть години ту лекцію, і здивувавсь довготерпінно і тих трьох, що хоч сиділи перед ним, бо він сонно, прицмакуючи росказував йім коротко про гетьманів XVIII. ст., та царів, підпускаючи іноді таку філософію: „Петръ III.
