Ця сторінка вичитана
бливо тоді, коли закрито воскресні школи. Коли мене попрохав у школу педагогічну М. А. Тулов (інспектор округу, украйінофіл, хоч часами тайівшийся) викладати історію Россіі, поряд з деякими украйінофілами, котрих він знав, як і мене, по праці в воскресних школах, то навіть деякі з мойіх личних приятелів-суперечників украйінофілів почали пойідом йісти мене, на що я, будучи космополітом, берусь до такого щиро-національного діла, як виховання народніх учителів[1]. Догризли вони мене до того, що я пішов до Тулова зрікатись школи. Тулов став роспитуватись про резони. Я росказав усе.
„Глупости это все!“ відповів Тулов, вислухавши, і намовив мене зостатись. Через кілька днів прийшли до мене
- ↑ Тепер один з тих суперечників займає важний поет в шкільній адміністраціі, і цікавий я знати, як то він придержується старих свойіх національно-украйінських ідей!
