Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/291

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Клубу“. Бачу, що чоловік зовсім несамовитий стає, сам починаю говорити тихше, щоб перервати бесіду.

Д. Пл. не вгамовується, гарячить ся, так що сам чує потребу вийти з вагона на плятформу охолодитись.

Тим часом товариш єго заявля мені, що він хоч і йіде вкупі, але не має нічого спільного з д. Пл-им, і почина мене роспитувать, чи я бував у Галичині, що я так обзнайомлений з галицькими справами і т. д. Потроху круг запитів звужується, і мене вже просто питають, хто я такий. Я подав свою карточку… Tableau!…

Я заспокоів обох подорожніх і питаю, що коли вони йідуть у Киів, то чи не можу я чим служити йім?

— Нас стрітить гр. Уваров, — каже гордо д. Площанський, — і все нам устроіть. — Товариш єго був покладніщий и ми розмовились про зйізд, про реферати. Він, як людина аккуратна,