дібні книжки. Я заінтересувавсь цим ділом, і дехто з земляків мойіх, полтавців, предложили мені приступити до громади, що б узяти в ньому участь. Так і сталось, і мене зараз же принято в комітет до редакціі популярних книг. Тілько з того мало вийшло пожитку. Комітетові предложена була книжка, написана одним з його членів — святці, то б то виказ святих по місяцям, з короткими біографіями деяких угодників божих. Не памятаю вже, з якого місяця починалась та книжка, здається з септембра, але всі біографіі були прескучні. Окрім того я не міг собі взяти в голову, на що ми, раціоналісти (на першому спільному зборі громади, де я був, читано лист дальнього товариша, потім доволі звісного етнографа, про те, що він досліджував мітологію що б дійти, „звідки в Украйінців пішла фальшива ідея бога“) мусимо починати наші просвітні для народа видання з гагіогра-
