фіі, та ще так виложеноі. Мені сказали, що так треба, що б підняти в народі пошану до його власноі мови. Новакові не личило зараз же піднімати великі спори, і я взявсь у свою чергу критикувати слова й вирази тих святців, на що й зводилась уся праця нашого комітету. А поки ми так працювали, наступили вакаціі, а також цензурна заборона всяких педагогічних і церковних книжок украйінських.
Вернувшись в Кийів по вакаціях, я застав велику зміну в украйнофільських кружках. Багато скінчило курс і думало про „місця“, то б то про державну службу. Де-хто вже діставсь в учителі гімназій і не появивсь у Кийіві, другі поступали в нові „мирові посередники“, котрі заводив уряд після повстання Поляків. Громада майже не збиралась, а потім зовсім перестала. Про видання популярних книг не було вже розмови. Коли я за-
