ла“, „Вже більше літ двісті, як козак в неволі“ та й Чубінського „Ще не вмерла Украйіна“, ясно виглядали такі тенденціі. Друге діло, на скілько ті тенденціі були глибокі й сурйозні в укр. молодіжі, на скілько з поезій і пісень переходили в прозу? З сього боку ми маємо резони сказати, що в прозі масса украйінськоі молодіжі досить щиро поділяла ті погляди, котрі виложені були в „Отзывѣ изъ Кіева“. Погляди ті витікали досить логічно із консервативного, безполітичного народовства, як погляди „Молодоі Россіі“ витікали з „народничества“ соціально-революційного. При тому характеристично, що „Отзывъ изъ Кіева“, опираючись на народовстві і з нього виводючи думку про те, що „всякое политическое стремленіе“ навіть смішне, пропускав без уваги, що тоді в Россіі навіть по „дворянскимъ собраніямъ“ був досить су-
