риством і потім працював при киівському Виділі того товариства, то він не тілько не був подібний до противника присяги Богдана Хмельницького на підданство Цареви Восточному, але навіть дійсно заслугував почасти на докір „лівобережних“ украйнофілів-хіліастів за дуже великі „уступки россійской государственности“. Так він помістив в свойому „Календарѣ Югозападнаго края на 1873 р.“ на першому, місці образок моделі памятника Богдану Хмельницькому зо статею про нього самого знаменитого Мих. Влад. Юзефовича, а в своій капітальній праці „Труды етнограф.-статист. експедиціи въ Югозап. край“ (I–VII) провів, де тілько можна було, росс. госуд. ідею так гостро й з такою нетерпимостю проти невеликоруських елементів (найбільш польського), що навіть „азъ грѣшный“ при всьому свойому „москвофільству“ мусів полемі-
