троху й ті украйінські почуття, які в них були перше.
Ось через такі прогалини в публичних заявах думок молодших і старших украйнофілів в 60-ті роки вони й не мали ніякоі практичноі ваги на хід не то громадських справ у Россіі, з Украйіною, але навіть громадських думок про них. Маніфестаціі в роді „Отзыва изъ Кіева“ не мали навіть того наслідку, щоб йім хто небудь повірив, напр. навіть, щоб не приписувано украйінським народовцям „государственного сепаратизму“.
Як свідок, котрий не має ніякого резону говорити неправду, я мушу сказати, що, звісно, того сепаратизму не було в прозаічних думках і вчинках навіть автора пісні „Ще не вмерла Украйіна“. Коли він повернув з Архангельська і провадив етнографічну експедицію на Украйіні в 1870–73 рр., посланий Росс. Геогр. това-
