йінофілами, і появився з заміром непремінно закласти свою газету, що, як казали, він вважав за своє „призваніе“. Случилось так що пані Гогоцка, жінка професора філософіі в університеті, православного гегеліянця і централіста славянофіла, котра перед тим взяла в найми газету „Кіевскій Телеграфъ“, що виходила вже від 1859 р. без програми і без толку, навіть без граматики, — увійшла з новоприйізжим у компроміс: бери, мовляв, редакцію вже готовоі газети. Той згодився, і до ліберально-демократичноі програми (написаноі переважно мною), прикликав чимало сотрудників з кіівскоі інтелігенціі, в тім числі багато звісних за украйінофілів. Через мене було покликано і кілька Галичан, з котрих писав на ділі і писав чимало Навроцкий. Писав він найбільше про економічні справи, про котрі тоді уперто не хотіли знати
