львівські народовці, бо вони, ще більше ніж москвофіли, стояли на тому, що економічна нужда галицького „хлопа“ виходить від єго „пянства та лінивства“.
З К. Телеграфомъ 1875 р. вийшла кумедна річ. Звичайно украйінолюбці по обидва боки Збруча говорять про Галичину, як про украйінський Піемонт. А тепер виходило, що більше освічені Галичане, навіть такий Навроцкий, котрий мав особисті тісні звязки з львівськими народовцями, мусів, щоб подати своі думки або й просто зібрані ним по офіціальним джерелам факти про економічне житє свого народа, — обертатися з своіми дописями в Россію та оголошувати йіх — по московському. Я з свого боку зробив з К. Телеграфа газету критики громадського і письменського житя в Галичині, так що ніколи ні перед тим ні після того на Украйіні не писа-
