лось так часто й багато про Галичину, як в початку 1875 р. в К. Телеграфі.
В народовецкій печаті вживаєся формула, по котрій я б то тілько й думаю, що чорнити все народовецке. Так я мушу сказати, що в К. Телеграфі я, звісно, критично обертався до всіх галицких партій, але не пропускав пригоди виставити російсько-украйінській громаді всякий порядний виступ, найменшу ознаку поступовоі, народолюбивоі думки, свіжого літературного заходу в писаню й діяльности галицких народовців. Коли-ж Просвіта показала независимість, зрікшись субсідіі від гал. сойму, то я посвятив Просвіті довгу статю, напечатав єі, окрім газети, осібними відбитками, котрі розсилав по всій Славянщині, де, як і в Россіі, москвофільські газети ославили Просвіту як лакеів і запроданців польских. Мені
