Тим часом, коли я налягав на Галичину, другі сотрудники К. Телеграфа писали про західну Славянщину, в котрій один і жив, працюючи коло виданя Кобзаря Шевченка, а другий (Сергій Подолінський) обйіхав значну частину південноі Славянщини, звертаючи увагу на соціальні, а надто аграрні справи. В дописях і передових статях про Славянщину (остатні писались мною) проводився консеквентно поступово демократичний і федеральний погляд. Сміло скажу, що на Украйіні не було ніколи виданя, котре так би підходило по своєму напрямку до програми Кирило-Методіівського братства 1847, звісно, з відповідними часу змінами, як наш „Кіевскій Телеграфъ“ 1875 р.
Одначе з самого початку виявилось, що стан нашого К. Телеграфа не певний. І своім радікальством, і своім украйінством, і критикою го-
