сійству. Говорив таке тепер найбільше один товариш, котрий торік найбільше піддержував мене з подібних спорах.
Раз я єму на самоті нагадав торішнє і спитав, що змінилося з того часу в єго і моіх думках або в обставинах. „А змінилось те, що то рік Вам робив опозіцію N. N., а тепер єго не ма, то Ви остались без рівно ваги. От я єі й держу“. Я нічого не зрозумів у таких резонах і замовк.
Між іншим опозіція виявила себе доволі сильно, коли я читав проєкт статі в К. Тел на роковини Шевченка. Товариш, котрий споривсь зо мною для „рівноваги“, досить гостро скритикував мою статю. Я бачив, що багато згідні з ним. „Ну, я беру назад свою статю, — сказав нарешті я. — Тілько зробімо по англійському: хто повалить міністерство, той склада нове. Пишіть Ви статю на роковини“.
