Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/350

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Тількож братія взяла йіх в суріоз і рішила вибрати комісію для обсліду сеі справи. В комісію попалось кілька каторжників; хотіли назначити й мене, але я відрікся й порадив вибрати ліпше ініціатора справи. Так і сталося. Та на тому й стало.

Тимчасом Гогоцка порішила справу К. Телеграфа, а іменно відмовила нам газету. Случилось се як раз перед вакаціями. Я поклав пойіхати в австрійську Русь, щоб самому придивитись пильнійше до тамтошніх обставин і познакомитись найбільше з „провінціалами“, серед котрих, — писав мені Навроцкий, — є люде більше суріозні й здібні до поступу, ніж львівські народовці.

Але незадовго до мого вийізду прийіхав у Кієв Галичанин, звісний Корнило Сушкевич з жінкою. Я мусів faire les honneurs de la ville, показу-