нув жінку саму. Знаєте, жінка молода, — сказав він до всеі публики з осібною усмішкою. Всі засміялись тією ж усмішкою…
„На що ви сказали, що можна бути демократами, хоч не соціалістами? „спитав мене гостро С. Подолінский“. Аже-ж консеквентний демократ мусить бути соціальним демократом!“ „А коли-ж і в більше освічених сторонах, ніж Галичина, богато є демократів не соціальних. Тепер досить було б і того, коли б кожда поступова партія давала хоч те для поступу, що лежить в єі ймені, в програмі, то скоріш наступив би час і для соціалізму“.
С. П. з сим не згоджувавсь, але ж, коли я єму сказав, що не вже-ж мені було потребувати напр. від Ол. Огоновского, щоб він ставав соціальним демократом, то й він засміявсь. „То з ними просто нічого й часу га-
