яти, сказав він. Треба починати працю з іншими Галичанами“. „З якими?“ „А ось з Січовиками. Ви б тепер не пізнали Січі: там усі тепер соціалісти“. „Так скоро люде не переміняються“. „А ось же перемінились. Ми вже вмовились з О. Т. про виданє соціалістичноі газети украйінскоі в Відні. За тим тепер і йідемо в Росію, щоб зібрати грошей та знайти кореспондентів для газети“.
Сей новий проєкт руйнував перше вложений, що б йіхати всім дивитись на Гуцульщину по обидва боки Карпат. На решті вмовились на половині: усі йідемо в Станіславів, звідти в гори до батька одного Січовика, потім у Галич дивитись народній мітінг, зібраний товариством Качковского, а потім О. Т. і С. Подолінский йідуть у Росію, а я в Буковину й Угорщину.
Пойіхали в Станіславів залізни-
