дійсно путнього для народу. Потроху ми розговорились в загалі об тім, що робиться для руского народу в Буковині. Черновецкий молодий старорусин, сам Галичанин з роду, признавав, що не робиться майже нічого і зовсім независимо критикував обидві партіі, а надто стару, котра тоді мала там перевагу і котра недавно агітувала за вибором у посли звісного буковинского Німця з Русинів, Томащука. „Скілько і я поклав праці на той вибір, — казав мій черновецкий Віргілій, — а що виграв з того народ наш?“ Розмовившись, ми майже зовсім зійшлись в поглядах на працю коло народа, независимо від старих партій. Не думаю, щоб собесідник дурив мене: певно, як багато наших людей, в часи приязноі розмови він дійсно й думав те, що говорив, а потім ішов по тій дорозі, куди єго пхала рутіна.
