гось Чеха, про котрого єму розказали люде. Коло Чеха вже візниця почав казати, що треба тут ночувати, але що позаяк він спізниться до Снятина, то нехай би я єго відпустив звідти до дому, а до Федьковича можна перейіхати верхи через гору перевалом, для чого в селі знайдеся кінь. Юрідично се все не мало раціі, але слабість характера відмовити на просьбу і перспектива нового способу йізди перемогли. Чех, котрого ми побачили перед домом, згодився пустити мене ночувати й порекомендувати Гуцула з конем на завтрішню дорогу. Що там той Чех робив у тому селі, я вже забув. Дім єго був досить великий, хоч, памятаєся, об одній хаті. Увійшовши в ту простору хату, я побачив велику піч, два ліжка недалеко коло неі, канапе близше до входу і над пічю по стінам пречисленну посуду: миски, горшки, кострулі ітд.