терта деревом. Такий огонь запалюють, як прийдуть на полонину в початку літа, й потім огнище мусить горіти до кінця сезону, а коли потухне, то се вважаєся за негарне для скота й для людей. Я згадав про живой огонь, про котрий говорить цітата в Тайлора Primitive culture з одного Німця, котрий пройіздив у XVIII в. по Великорусі. Мені показали і інструмент, котрим витирають огонь, подібний до арані ведійского, але казали, що тепер не можна витерти, бо погода мокра. Зварили на бриндзу молоко, надоєне в той вечір і потім стали варити в менших казанах молоко і кулешу (із борошна кукурудзяного) на вечеру всьому товариству/ За вечерою впять питали мене про московского царя, і коли я дав свою звичайну відповідь, один спитав: „так отсе ми так до віку й будемо бідувати? і ніхто нам
