Жид не хоче. Я кажу, що не заплачу грошей (в селі я дав половину), а за куферчиком котрий жид, уже скоро заніс у брудну хату, прийду з поліцією. Жид виніс на віз куферчик (але, як оглядівся я потім, зоставив подушечку, котра так і пропала) і повіз мене в середину города.
Бачу я на решті великий параллелограмний плац з усіма ознаками австрійского провінціального ринку. З краю лежать пірамідами кавуни, а коло них сидять перекупки. Я до них — по рускому, по німецкому, по моєму романскому, — не розуміють і відповідають мені зовсім незнакомою мовою — мадярскою. Питаю жида: де тут готель? „Нема“, каже.
Оглянув я доми. Бачу — на противному кінці написано: Kavehas. „Ну, певно, се Kaffebaus; варто запамятати на всякий случай“. Бачу — на двох домах написано слово Szallo-
