ворив з мужиками те-ж по рускому, але-ж зо мною не інакше, як по німецкому. Теж саме робили й другі жиди в корчмах, куди ми приставали. А приставали ми в найгірші корчми, пропускаючи досить порядні села, з порядними домами, хоч я казав жидові кілька раз, що він мене мусить завезти в такий дім, деб я міг мати обід з мясом. „Будете мати“, казав жид, і завозив мене в жидівскі корчми, де окрім яєць і горілки мені нічого не давали.
На решті прийіхали ми в Сігет, уже над вечір. Жид завіз мене в такий брудний двір, на кінці города, що я сказав, що тут зоставатись не хочу. „А другого нема“, каже жид. Я, зваживши, що Мараморош-Сігет головне місто комітату, настоював, що там мусить бути готель, а жид казав, що нема. „Ну, то везіть мене в ринок; я сам знайду“, кажу я.
