особа, одягнута трохи подібно до гуцульского і сказала мені чистою рускою мовою: „Веліли-сте, паночку, збудити вас о шестій годині?“
Таки знайшов я Русина у Сігеті: то був Hausknecht.
На другий день не він мене, а я єго збудив о 6-тій годині. А коло 9-тоі я був на станціі залізноі дороги, щоб йіхати до Мункача або Мукачева, де я хотів відвідати руский манастир. На станціі всі урядники й публіка говорили по мадярскому. „Ну, як я тут справлюсь?“ подумав я, — коли бачу: подібна до гуцульскоі особа підходить до касси і каже по рускому: „третя кляса до NN“. Кассир відповіда ціну по мадярскому. Так і в другий і в третій раз. Підходжу і я: „третя кляса до Мункача!“ Кассир мене оглянув пильно, і сказав ціну — по німецкому!
Таку уступку я заслужив, очевидно, як чужинець.
