Ця сторінка вичитана
дентів, коло 150 рублів, котрі переслав у редакцію одноі сербо-далматинськоі газети для „усташів“. Се певно були перші гроші, послані для них з Россіі. Мадяре-студенти були недовольні герцеговинським повстанєм, сказавши мені зовсім ясно, що коли Серби задунайські будуть мати свою вільну державу, то до неі одійдуть і Серби угорські. „Не одійдуть, кажу, коли в Угорщині йім буде добре, — аже-ж Тессинський кантон Швейцаріі не одходить до Італіі“.
Студенти почали мені розвивати мадярсько-державні ідеі централістичні: мовляв, ми мусимо ассімілювати немадярські народи в нашій державі, бо вона мала в порівнаню з Німеччиною й Росією і т. д.
Я, звісно, казав, що не-Мадярам нема діла до мадярських національно-державних інтересів, і коли
