ка, щоб він з тим згоджувався, але він тому не дуже й противився.
За вечерею побачили монахів, — менше десятка і нічим не інтересних, дуже нерівних просвітою до ігумена. Роспитували мене про кієвскі святощі, але видимо для розмови.
В ранці застав я ігумена ще привітнійшим. Видно було, що він на самоті переглянув моі книжки й брошури. Обдивились церкву й бібліотеку; в остатній нічого осібного, але все таки є дещо зі старих книг про угорську Русь. Поки ми були в бібліотеці, случився курйоз: увійшов той молодий чоловік, котрий учора йіхав і не схотів говорити зі мною по руському і сказав, що не знає, де манастир. То був укінчений богослов; він тепер шукав собі місця й забіг поклонитись ігумену, котрий є членом капітула епіскопського і стоіть независимо, бо в той же час належить
