ка Тургенева, Разсказы Рѣшетникова, Русская Исторія Костомарова, Кобзарь Шевченка, Повісти М. Вовчка, Нечуя, Федьковича, Пісні Лисенка і т. д. Остатні, як я взнав потім, дуже подобались родичкам ігумена.
З Мункача я пойіхав в Ужгород, або Унгвар, де мені ігумен рекомендував редактора „Карпата“, попа Гомичкова. То був особисто приязний чоловік, гостинний, веселий, — відвертійший в манєрах від Галичан, — як усі Угорці, котрі в сему подібні до наших Россіян, маючий в собі натуру більше сільского пана, ніж міщанина, як Німці, а за ними й австрійські Славяне. Ідеі-ж Гомичков мав прекумедні для нас, хоч консеквентно угорські. В часи другого свого побуту в Унгварі в 1876 р. я вспів довести Гомичкова до того, що він напечатав у Карпаті мою статю про досліди народноі словесности в Россіі,
