Ця сторінка вичитана
села, просить мене до него, Сушкевича, на чай. Я кажу, що мені не дуже то хочеся, а надто, коли там будуть другі народовці, з котрими мені вже огидло балакати. Каже: „нікого не буде, окрім мене, та ще може який один зайде, а, бачите, Ви в Кієві приймали Сушкевича, так і він хоче приймити Вас“.
Прийшов я до Сушкевича й застав цілу громаду, душ 15–20, обсаджених коло стола, немов на офіціальне засіданє і маючих справді офіціальні фізіономіі. Не вспів я сісти, як Сушкевич каже мені, що ось зібрана громада хоче від мене довідатись, „чого Украйінці від нас, Галичан, хотять?“
Мені стало дуже досадно на таку аранжерію мітінга, і я тим паче поклав собі збути єго лаконічними відповідями. На запит Сушкевича я відповів, що із многих листів і з
