росказувати. Вони були з обох боків про те, як би можна було проломити уперте рутинерство та ретроградство генерального штабу львівських народовців. Навроцкий, будучи однакових думок зо мною, не бачив для себе можливости що небудь зробити з Львовянами й Правдою і говорив про потребу нового органу, до котрого брався писати навіть для чисто соціалістичного, такого, який проєктували О. Т. і Сергій Подолінський, і про котрий єму вже писав О. Т.
Попрощавшись з Навроцким, я вийіхав у Львів. Тепер мені тим паче нічого було робити з тамтошніми народовцями і я зостався днів на два тілько, щоб закупити деяких книг і оглянути коллекціі публичні. Коли в остатній вечір перед моім вийіздом приходить до мене В. Ганкевич і від имені К. Сушкевича, котрий тимчасом вернувся з Россіі і з
