і тим способом, „помосковляються“. Тим часом за кордоном були виданя евангелій і Псалтиря, Кулішеві. Я обернувся до д. Куліша з запитом, як би можна було здобути дешевше велику купу тих книг. Д. Куліш передав мені право власности на всі ті книги, звіщаючи, що за евангеліями я можу обернутись до Димета, а за Псалтирем до Вол. Барвінського, при чому додавав, що всю справу виданя Псалтиря вів Барвінський і що сам Куліш тілько оплатив виданє, та не зна, ні скілько примірників напечатано, ні скілько продано, ні скілько зосталось, — але сам з В. Барвінським не хоче мати діла і просить мене самому обернутись до него, і при сему не змішувати В. Барвінського з братом єго Олександром, до котрого Куліш остаєся з пошаною.
Я написав в сій справі листи до Димета й В. Барвінського, і від першого дістав докладну й акурат-
