ну відповідь, а потім скоро коло 800 екз. евангелій. Від Барвінського получив таку темноту, в котрій нічого не розібрав і про котру реферував Кулішеві. Той написав мені, що Галичане в загалі не дуже то аккуратні люде і що тим паче нічого требувати від Вол. Барвінського, а через те він, Куліш, радить мені махнути на сю справу рукою і мати на оці, що иноді найліпший спосіб вдержати людей схибивших на дорозі порядочности, се вибачати йім і держати себе з ними так, мов би то з порядочними.
Я так і поступив і діставши через Димета тілько щось коло 100 Псалтирів, про другі з В. Барвінсьским далі не розмовляв.
Він те ж не починав зо мною розмови про сю справу, але не видержав, щоб не спитати, хто автор критики на єго вітійство на Шевченкових роковинах. В усякім разі увесь ви-
