подавати мені прошеніє, значить признавати себе винуватим, а в чому — я не знаю. Попечитель, покрутившись кілька хвилин, сказав мені мою вину: я хочу відділити Украйіну від Россіі до Польщі і проповідую таке в своіх писанях у Галичині й Італіі. „Ваше Превосходительство, кажу, я наперед певний, що міністр не перемінить свого рішеня, але я Вам принесу те, що власне печатав я в Галичині й Італіі: коли там дійсно знайдеся те, що мені приписують, — я подаюсь в відставку, а коли ні, то не подамсь, а в усякім разі Ви можете завше дати мені відставку без прошенія“.
Після того я пойіхав у Галичину, а міністр представив мою справу цареві (се треба було міністру, щоб підкопатись під універсітетський устав з 1863 р., з виборною профессурою). Царь після раппорта міністра, звелів
