ми не бачили. Між посланим був, памятаю, переклад „Мазепи“ Байрона, доволі старанно зроблений, і гарним віршем, хоч і не відповідаючим орігіналу, котрого автор і не державсь, бо перекладав з французького прозаічного перекладу. Той „Мазепа“ так і пропав в редакціі „Правди“ і пропав на віки, бо з нього зоставсь і надрукований тільки „Заспів“, то б то посвята перекладчика. З того часу почав я получати „Правду“ в закритих ковертах, як листи. Получив я так номерів з 3–4, коли це приходить до мене Олександер Кистяковський, пита про „Правду“ і росказує, що й він дістає йійі також в листах. Кистяковський колись був секретарем у „Основі“, а тоді був доцентом крімінального права в Кийіві в універсітеті. Він дуже украйінофільствував і тоді перед приятелями, та тільки страшно боявсь, щоб не прочуло начальство, і через те навіть ви-
