Rechtskontinuität украйінський, як Австрія признала угорський. Того, що Гетьманщина 1654 р. — зовсім не вся Украйіна й що після того було кілька умов, котрі затерли ту першу, (що́ сказали б наші Січовики, як би почули тоді, що, як тепер вияснилось, в 1654 р. не було майже ніякоі умови), що помосковління йшло у нас поволі й за помічю самих наших земляків (починаючи з „черні“ й славного Запорожжя в 1658–1663 р.), в котрих не було свідомого національного чуття, що й тепер єго нема в більшости наших освічених классів, а в народі єсть тільки неясне чуттє, що він не „кацап“, але нема ясноі думки про те, хто він? — і що через те все ми мусимо виходити навіть у свойому автономізмі не від трактатів і навіть не від прінціпа національности (котрий панруссісти повертають проти нас), а від загальних ліберально-демократичних пріпціпів по-
