Ця сторінка вичитана
момент, коли воно вийшло, не був навіть у Кийіві. Вернувшись та побачивши книжку, я, звісно, сплеснув руками, — тільки вже було за пізно.
Переписуючись з д. Купчанком, я з поводу збірання етнографічного матеріялу вспів впевнити його, що по крайній мірі в етнографічних виданнях безпремінно потрібна „фонетика“, котроі так жахались тоді австроруські старовіри.[1]
- ↑ Спомянувши д. Купчанка, я мушу сказати й про дальші моі з ним стосунки, котрі тяглись і потім, бо я діставав від його етнографічні матеріяли й обмінювався з ним виданнями. Д. К-о досить характеристична особа й наводить на інтересні думки про загальний стан австрійських Русинів. Безспорно народолюбивий і притому рухливий, що́ серед Русинів рідко бува, завше за роботою, жиючий переважно в Відні, одному з більших культурних центрів Европи, д. К. все таки доси не виробив собі прогрессівно освітньоі основи для свого народолюбства і навіть не звів своіх
