відь, що самі приятелі моі (основателі „Правди“) аж в сум прийшли, прочитавши „Правду“, а особливо статті про Шевченка, і що Костомаров, перед котрим читано мій лист, згожувавсь, що я в ньому вірно схарактеризував „бездарність і тупійство“ тих статей і всього галицького змісту „Правди“. Певно, авторітет Костомарова поміг тому, що украйінські приятелі написали у Львів, чому там не печатають моіх праць. Зайшла об тім переписка і з Віднем і з Навроцьким, котрий мусив був стати в редакціі „Правди“, але його, як писали мені, Голуховський переніс навмисне „на Мазури“, щоб відірвати його від „Правди“. В один майже час получив я листи від Навроцького й від приятеля Січовика, що моіх праць в „Правді“ не печатають через те, що редакція бачить там „саму негацію й нічого більше“.
