нещадно бьючи і лаючи. Працюють ці нещасні коло будинків, котрі будує султан. Прикащики карають зле за усяку малість, за саму малу недбалість. Вони иноді такі злі, що не дають часу бідному невольникові ззїсти шматок хліба. Потомлених за день, їх иноді у ночі знову тягнуть на нову роботу. А що найгірше, так це те, що їх разом з худобою запрягають у вози. Цих нещасних невольників замикають на ніч у підземні темниці, локтів у пьять вдовшки і вширшки і три локті глибини. Туди спускають їх по мутузяній драбині, котру потім приймають і накладають на дірку залізну дошку. На їжу ім дають хунт чорного печіння з яшної муки і трошки оливи. Траплялось, що султани убивали цілі сотні християнського люду або за виграшку, або за те, що їм вони здавались не дуже роботящими. А коли тих невольників виводють, бувало, на торги, так ведуть їх оден за другим цілими десятками, прикованних оден-до-другого коло шиї, і такими десятками продавали з торгу; а ті, котрі продавали, вигукували, що це невольники свіжі, дурні, тільки що привезені з України.
Часто невольники сами тікали з неволі і верталися до дому, але не завжди можна було теє зробити, бо перве діло трудно було утекти з самої неволі, а друге діло що хоч би і утік, так трудно було так пробратися, щоб ніхто з татар не побачив. Як-то нелегко було утікати з неволі, можна побачити з кобзарської думи, котра росказує про утічку з Азова трёх братів. Вона росказує,
