|
Землю турецьку, віру бусурманську проклинали:
»Ти земле турецькая, віро бусурманськая,
Ти єсь наполнена сріблом, златом,
З дорогими напитками;
Тілько ж бідному невольнику на світі невільно,
Що бідний невольник у тебе пробуваєть,
Празника Рожества, будь ли Воскресення не знаєть.
Все у неволі проклятої, на каторзі турецької
На Чорнім морі пробувають,
Землю турецькую, віру бусурманськую проклинають:
»Ти земле турецька бусурманська,
Ти розлуко християнська!
Уже бо ти розлучила не єдиного за сім літ войною:
Мужа з жоною, брата з сестрою,
Діток маленьких з отцем і маткою.
Визволь, Боже, бідного невольника
На Свято-Руський берег,
На край веселий, меж народ хрещений!«…
|
Тяжко мучилися невольники на галерах, але не краща була їхня доля і тоді, коли вони зоставалися на роботі по кріпостях, для земляної, або якої небудь иншої роботи. Ось що росказують у книгах тодішні люде про тії роботи. Самі тяжкі роботи, котрі у християнських землях роблять злодії, здаються малими проти того, що терпить багато чесних людей у турецькій неволі. Невольників на ніч запирають у темні камъяні погреби, а ранком їх виводють на роботу прикащики,
